Насіння соняшника в основному призначене для виробництва харчової рослинної олії (43% зерна), яка за цінністю стоїть на другому місці після ріпакової.
Після екстракції олії залишається макуха насіння соняшника (55% зерна), яка використовується на корм для тварин і характеризується підвищеним вмістом
протеїнвмісних речовин (від 29 до 30%).
В 25 країнах Європейського Союзу використовується близько 8 млн тонн макухи, що склало 12% від загального споживання макухи в 2011 році.
На європейському ринку представлені два типи соняшника:
лінолевий і олеїновий. Різниця між цими двома типами соняшника
виражається у складі жирних кислот, які присутні в олії.
Склад олеїнової кислоти варіюється:
• від 15 до 25% для соняшника лінолевого типу;
• від 80 до 92% для соняшника олеїнового типу.
Рівень врожайності та олійність є майже однаковими для цих двох типів соняшника.
Технологія вирощування обох типів соняшника майже не відрізняється, проте слід звернути особливу
увагу на вибір гібридів і строки висіву олеїнових гібридів, зважаючи на вплив низьких температур,
які можуть бути під час цвітіння, та можуть вплинути на остаточний вміст жирних кислот в олії.
Ізоляційна відстань не менше 150 метрів має бути дотримана між полем з соняшником олеїнового типу
і полем з класичним соняшником, щоб уникнути перехресного запилення.
Наразі проводяться дослідження, спрямовані на підвищення якості соняшникової
олії та, зокрема, на зміну співвідношення Омега-6/Омега-3, щоб наблизити якість
соняшникової олії до якості ріпакової олії та поліпшити її дієтичні властивості.
A lire aussi
