Класичний ріпак
До цієї категорії належать види ріпаку, що містять багато різних кислот: лауринова, стеаринова, олеїнова та лінолева кислоти. Більшість площ, на яких вирощується ріпак у світі, займають ріпаки цього типу. Вони слугують для виробництва харчових олій (головним чином для заправки страв, оскільки вироблену з них олію не можна нагрівати). Після етерифікації (перетворення на складний ефір) з них також можна виробляти біопаливо. Крім цього, на основі цих олій виробляють деякі
розчинники, мастильні та косметичні продукти.
Ріпаки багаті на олеїнову кислоту і бідні на лінолеву кислоту
Площі, призначені для його вирощування, є обмеженими, а виробництво такого ріпаку відбувається за спеціальними контрактами. Олія, що походить з ріпаку цього типу, містить більше 80% олеїнової кислоти. Ці олії мають особливе співвідношення між омега-6 та омега-3 близьке до 5, що є нормою, яку рекомендують дієтологи. Основне використання цих олій є харчовим, оскільки їх можна нагрівати. Відповідно, вони добре підходять для смаження і для використання у ресторанному бізнесі. Також їх використовують для заправки страв та виробництва змащувальних продуктів.
Ерукові ріпаки
Ці види ріпаку виробляються для нішевого ринку. Площі під еруковим ріпаком становлять лише кілька тисяч гектарів у світі. Олії, що походять з цих рослин, не підходять для харчування людини, оскільки містять більше 50% ерукової кислоти. Використовується такий ріпак виключно у промисловості для виробництва мийних засобів (мило, антиспінюючі агенти, пом’якшувачі), мастила, косметики, агрохімії, фармацевтичних препаратів та фарб.
Ріпакова макуха
При видобутку олії з зерна залишаються відходи, які висушуються, а потім спресовуються у гранули. У Франції між 1981 і 1998 роками споживання ріпакової макухи збільшилось на 53% і воно досі постійно зростає. Це передовсім пояснюється зниженням вмісту глюкозинолатів, яке було досягнуте завдяки генетичній селекції. Раніше продукти розщеплення глюкозинолатів призводили до втрати апетиту або інших фізіологічних розладів, що значно скорочувало
можливості використання макухи. Завдяки роботі селекціонерів вміст глюкозинолатів знизився від 80 μмоль до менше ніж 20 μмоль. При цьому дозволений вміст для товарного зерна становить 25 μмоль. На сьогоднішній день заміна макухи сої на макуху ріпаку є частою і вигідною з багатьох точок зору.
При цьому спостерігається:
- збільшення валової кількості молока/день без зміни кількості спожитої фуражної кукурудзи;
- зменшення жирності молока;
- збільшення вмісту білка у молоці.
Інший аспект, яким не варто нехтувати, — це економічна складова: навіть при тому, що для
заміни 1 кг соєвої макухи потрібно 1,5 кг ріпакової, остання все одно залишається вигіднішою
Походження ріпаків 00
Наприкінці 60-х років з’явилася підозра, що ерукова кислота, яку містить ріпак, призводить до серцево-судинних захворювань.
Схрещуючи європейські сорти ріпаку з культиваром, що не містить ерукової кислоти, який відкрили в Канаді, дослідникам Національного
інституту агрономічних досліджень Франції INRA вдалося створити перший гібрид без вмісту ерукової кислоти, який називають ріпаком 0
(через нульовий вміст ерукової кислоти), який вирощується від 1973 року. На початку 80-х років, за такою ж методикою були виведені сорти без глюкозинолатів,
сірковмісних сполук, які надають гіркого смаку ріпаковій макусі, що використовується у годівлі тварин. Їх називають сортами 00.
A lire aussi
